Кожен боєць, який зараз захищає Батьківщину, знає та відчуває що таке братерство. Це підтримка, взаємопоміч та повага, які прийшли на зміну огидній радянській «дєдовщінє».

Саме цей дух – одне з найсильніших наших озброєнь у цій війні, бо довіра до свого побратима, впевненість, що той завжди буде поряд, прикриє і не кине в важкий момент, надають воїнам велику моральну перевагу над ворогом.

І якщо люди з різних куточків країни відчувають себе братами, то що говорити, коли пліч-о-пліч б'ють ворога браття по крові.

Три рідні брати Омельченки, три воїни бригади наступу «Сталевий кордон» зараз боронять Україну разом і у кожного з них свій унікальний шлях.

Старший брат з родини Омельченків – Ігор на псевдо «Фермер» – до повномасштабного вторгнення окупантів займався аграрним бізнесом. За злою іронією долі захищав ту саму землю, на якій вирощував врожай – спочатку в складі звичайного піхотинця, а потім в складі групи аеророзвідників. Наразі він служить водієм бригади «Сталевий кордон» та виконує завдання на одному з найнебезпечніших напрямків фронту.

Середній брат – Віталій – отримав від своїх братів позивний «Спартанець», бо звик боротися до кінця. У прикордонника за спиною вже 19 років служби і декілька років тому він отримав дуже важке поранення – бронемашина, на якій він їхав, підірвалася на міні. Лікарі вважали, що у нього немає жодного шансу не то що на одужання, а взагалі на життя. Але Віталій пройшов через довге, болісне, важке лікування, реабілітацію та навіть після цього став учасником та переможцем декількох змагань «Ігри нескорених». Окремим випробуванням для Віталія було довести на військово-лікарській комісії що він може і надалі нести службу. Але, відповідно до свого псевдо, «Спартанець» і тут зміг добитися свого – наразі він служить у штабі бригади «Сталевий кордон».

Молодший з братів – Микола – починав служити українському народу рятувальником ДСНС. Коли ж його рідну Донеччину охопили так звані «референдуми» та з-за кордону туди почали повзти «казачкі» та інша нечисть, не зміг стояти осторонь та пішов воювати у складі одного з добровольчих корпусів. Микола пройшов гарт Іловайська, Бахмута, служив у елітному підрозділі «Корд». «Наймолодший за віком, але найстарший за військовим званням», говорить про Миколу старший брат Ігор. Наразі Микола на псевдо «Ратибор» у званні «підполковник» служить інструктором бригади «Сталевий кордон» – вчить прикордонників всім тонкощам військової справи.

Наразі рідне місто братів окуповане російською поганню, але Омельченки впевнені, що рано чи пізно вони звільнять його та прийдуть разом до могили батька.